У нашій країні традиційно протиставляють "захід" і "схід", чим мимоволі культивують уявлення про існування принаймні двох різних Україн. Стереотип про дві полярності – Львів – Донецьк виник ще з царських часів, коли влада стала актуалізатором його розвитку.
Сьогодні цей стереотип підсилюється і цьому сприяє ряд причин.
Насамперед корінь проблеми лежить в тому, що українці нічого не знають один про одного. Спитайте у пересічного харків'янина - чи бував він у Львові, Луцьку, зрештою у Чернігові і Полтаві. Відповідь в основному буде негативною – більшість, окрім Криму, можливо Києва, Україну не бачила. Та й крім того, на запитання «Чи не бажаєте ви відвідати Захід?» більшість опитаних залишиться при думці, що «краще сидіти вдома ніж зустрічати фашистсько – націоналістично налаштованих людей, які почувши російську мову нападають з кулаками».
Та й владні структури сприяють «розквітанню» цього стереотипа. Попри усі «за» помаранчевої революції саме вона стала остаточним утвердженням стереотипу, адже саме тоді вперше прозвучало гасло «схід і захід разом!».
А можуть бути окремо? Звідси і висновок.
Україну штучно розділяють політики. Нинішня влада, яка крикливо представляє себе переважно як східний регіон і колишня влада, прихильники якої - західні українці. І все це провокує розподіл України, змушує народ вірити в те, що Захід і Схід – різні.
Звичайно, сказати, що сьогодні якісь конкретні політичні сили ділять країну на Схід і Захід звичайно неможливо. Але цей поділ відчуває кожен на собі, коли дивиться політичну рекламу по телебаченні та слухає гасла різних політичних сил.
Українські можновладці зосередились на внутрішній боротьбі один з одним і намагаються розділити Україну на Схід і Захід. Насамперед це вигідно стосовно позитивних результатів виборів для тої чи іншої політичної сили. Але такий штучний розділ не стосується реального життя населення регіонів. Тим не менше, меседж про "розколоту Україну" - вже в світових ЗМІ.
Працьовиті донбасівці - львівська інтелігенція
Стереотип, який доволі часто доводиться чути на вулицях, у розмовах, по телебаченню - «на Донбасі всі працюють». Сперечатись, що це неправда, не можна. Схід України історично і в новітній період розвивався як промисловий, індустріальний регіон, в якому зосереджена понад половина виробництва промислової (а також експортної) продукції, зокрема металургійної, хімічної, машинобудівної, вуглевидобувної тощо. Утім таке твердження породжує висновок, ніби інші регіони не працюють. На Заході більше розвинуті сільське господарство, сфера послуг, дрібне підприємництво, а також деякі високотехнологічні галузі.
Тож такий стереотип не має у своїй основі уточнення, без якого його зміст спотворюється.
Протилежний стереотип про львівську еліту. Начебто у Львові живуть лише інтелігентні люди, більшість який має вищу освіту. Звичайно це не так, тим паче спадкової інтелігенції у Львові залишилося небагато. Її старанно винищували 1939 року за наказом товариша Сталіна, який також прекрасно розумів: еліта – локомотив міської громади, який може потягнути її в інший бік від революційного паровоза, що повним ходом прямував до комунізму. Крім того, більшість людей, що вважають себе інтелігенцією, але ще не зовсім розуміють, що означає це поняття.
Русский – Український
Ще один стереотип стосується мови. Так, у свідомості значної частини населення вкоренилось стійке переконання, що українська використовується виключно на заході, а російська - на сході країни. В цьому стереотипі, як і в попередньому, є тільки частина правди. Традиційно українці ставляться із повагою до будь-якої мови. Проте жителі півдня та сходу глибоко переконані, що за використання російської мови на заході країни можна поплатитися, як мінімум, власним здоров'ям. Для того щоб позбутися цього стереотипу, варто побувати хоча б раз у найбільших туристичних центрах Західної України - ставлення до російської мови там цілком адекватне. З іншого боку, українці західних областей часто побоюються спілкуватися українською на вулицях Донецька, Дніпропетровська, Запоріжжя через страх осуду. Значною мірою цей страх вже подоланий у центральній частині України, а найбільш характерним прикладом може служити місто Київ. Жителі столиці демонструють поважне ставлення до обох мов, тож у ситуації, коли зустрічаються представники різних регіонів, цей стереотип руйнується просто на очах.
Донецькі бандити – Фашисти-націоналісти
Наступний, більш характерний для східних областей штамп приблизно озвучити можна так: «Український націоналіст — це фашист і взагалі весь Захід - воєнні злочинці».
Це дуже міцно сидить ще у свідомості багатьох людей, із цим доведеться ще довго воювати. Люди не можуть зрозуміти, не можуть збагнути, що фашизм, як явище, котре виникло у XX столітті, спершу з'явився саме в Росії. Тому що, коли взяти німецький націонал-соціалізм, італійський фашизм, іспанську фалангу, російський більшовизм, усіх їх об'єднує одна типологічна характеристика: це — тоталітаризм. Так от, Ленін та Сталін створили першу у світі фашистську державу — тоталітарну державу. Уже всі інші — італійська, португальська фашистські держави, німецький націонал-соціалізм — будувалися за штибом отих більшовицьких здобутків, які створили і Ленін, і Сталін.
Тим часом у свідомість людей це не вкладається, вони звикли до того, що як ворог, то кажуть: фашист, як фашист, то — ворог, а що самі ми жили у фашистській державі, це зрозуміти дуже тяжко.
Націоналісти - злочинці? Чому? Тому, що воювали в УПА, служили у "Галичині", відвоювали своє право на життя і право своєї держави на незалежність?
Прикро, що люди йдуть за цими стереотипами, повторюючи нісенітниці, не думаючи над сутностями проблеми.
Протилежне твердження - «На сході України живуть сепаратисти, далекі від розуміння того, що таке Україна. Всі - бандити, «зеківці», запроданці». Цей стереотип має досить довгу історію, однак активізував його славнозвісний з'їзд у Северодонецьку 2004 року, внаслідок якого наша держава опинилася на межі розколу. Цю інформацію декілька місяців поспіль розповсюджували всі телеканали України, в результаті чого у жителів західних і центральних областей склалось враження, що на сході тільки те й роблять, що переймаються питанням від'єднання частини держави. Однак об'єктивні факти свідчать про інше.
Один невідомий, але дуже важливий факт: проведене напередодні святкування Дня Незалежності в 2010 році Центром ім. Разумкова соціологічне опитування свідчить, що кількість людей, які підтримують існування самостійної України, на заході становить 85,9%, у центрі - 51,2%, на сході - 41,1% і на півдні - 36,0. Ці цифри необхідно зіставити із відсотком осіб, які висловились проти державної незалежності: на заході таких - 3,9%, в центрі - 24,6%, на сході - 34,9% і на півдні - 31,7%. Цілком очевидно, що людей, які свідомо підтримують існування власної держави, більше, ніж противників. А суперечки з приводу любові до власної землі абсолютно недоречні. Нове покоління українців, народжених у 1980-х - першій половині 1990-х, вже має власні думки стосовно майбутнього держави. Це підтверджує їхня активна громадська та політична діяльність.
Тож серед жителів Сходу є дуже активні учасники громади, так само, як і серед «західняків» є пасивні. Тобто весь цей поділ України на Схід і Захід є штучний.
Колись, років п'ять тому був гарний проект "Різдво разом" - харківська, донецька молодь їздила до Львова на Різдво. Очевидці казали, що додому більшість з них повернулась іншими, буквально з новим поглядом на світ. Жаль, що того проекту щось не чути, саме за такими проектами - майбутнє.
Діти, які взяли участь в таких проектах не тільки змінюються, але й змінюють свої батьків. Бо ж як повірити казкам про "фашистов-бандеровцев", якщо власна дочка чи син повертаються додому з такими палаючими від радості очима, безперестанку розказуючи про теплий прийом і нових друзів. Щось починає не склеюватись, руйнуються старі уявлення та стереотипи.
Ярина ФЕДЬКІВ
Немає коментарів:
Дописати коментар