Ми всі так звикли до того, що за кордоном рай і процвітання, що у наших футболістів ноги не звідти ростуть, що всі чоловіки у захваті від Анджеліни Джолі, а жінки – від Бреда Піта, що жити на одну зарплату – сувора кара, що серед євреїв немає порядних людей, і так далі. Але що тоді робити низенькому плюгавенькому футболісту із якого-небудь захолустівського «Орла» без додаткових доходів та ще й нащадку Авраама? Невже складати руки і помирати? Але ж страшно! Минулого року під час посту їв м'ясо і не каявся, ану тепер за це варитиметься у великому котлі, а навколо рогаті з вилами скакатимуть?
Як бачимо, стереотипи нам нав'язує все – релігія, політика, спорт, сувора реальність. Але хто доносить це до свідомості людей? Хтось, кому вони безапеляційно довіряють – раз баба Стаська сказала, що з цієї телички не буде доброї корови, то так і є, бо баба Стаська знає толк у худобі.
Так от, своєрідною «бабою Стаською» для суспільства тепер є засоби масової інформації, вони пишуть про все і у всьому орієнтуються – від економічної кризи до дорожніх проблем села Лапаївки. Бо, зрештою, якщо народ не віритиме мас-медіа, то кому залишається вірити? У політиках розчарувалися, міліція нічого не робить, в лікарню без хабара не потикайся, на ринку обраховують, синоптики – і ті брешуть. До речі, це теж стереотипи. І роль ЗМІ у них доволі неоднозначна – з одного боку політична реклама з гаслами типу «все для людей» і фільми-казки про добросовісних міліціонерів на зразок «Повернення Мухтара», з іншого – викривальні репортажі про корупціонерів-чиновників і цілі серії матеріалів про бандитів у формі, як от «Жесть мундира» на 1+1. А оскільки за своєю природою людина радше повірить у погане, ніж у хороше, все це ще раз підтверджує, наскільки політики і міліціонери погані і нечесні.
Тож замість того, щоб внести якусь ясність у всі процеси навколо і зруйнувати масу безглуздих забобонів, розповісти аудиторії, де вигадка, а де правда, засоби масової інформації породжують ще більшу плутанину. І виходить, що «баба Стаська» забрехалася…
Так, сучасні медіа справді породжують стереотипи на все. А навіть якщо на щось і не породжують, все одно звинуватити є кого. Безумовно, деякі стереотипи створили самі ЗМІ, але деякі просто продовжують пропагувати, бо зруйнувати їх важче, ніж підтримати.
Наприклад, жінка, її роль у суспільстві та сім'ї. Свідомо чи підсвідомо, коли ми чуємо це слово відразу спадають на думку вислови «берегиня домашнього вогнища», «мати-годувальниця», а перед очима самі собою постають картини миття посуду, прибирання та прання. І звичайно, як їм не поставати, коли цьому так допомагає реклама!
Згадаймо хоча б огрядненьку жіночку із «Тайдом» в руках. Вона ні за які гроші не віддасть упаковку того ж таки «Тайду» ведучому, як він тільки насмілився таке запропонувати! Мовляв, от що значить для справжньої жінки улюблений пральний порошок.
Або ж пригадаймо розкішну блондинку у «новій червоній сукні». На запитання, чи справді ця сукня нова, вона дістає із сумочки пляшку засобу для прання і відповідає: "Ні, вона випрана з «Ленором»". Звісно, як це така красуня може не мати під рукою «Ленору»?! Крім того, при всій повазі до жіночих сумочок, але спрацьовує ще один побрехенька про те, що у них може поміститися півкомода.
Щоправда, реклама підтримує стереотипи не лише щодо жінок, а й щодо протилежної статі. Варто тільки поглянути на розгублений вигляд чоловіка із ролика про «Фейрі» у великій пляшці, коли теща повідомила йому, що не збирається додому, доки миючий засіб не закінчиться.
Окрема історія – реклама косметики і засобів гігієни. Складається враження, що героїні тих роликів зациклені на вічних запитаннях і дилемах «як позбавитися лупи», «чому кінчики такі посічені», «волосся втратило колір», «не так близько, чорні цятки».
І що можна подумати про середньостатистичну представницю слабкої статі (теж стереотип – бачили, «які мускули накачала», доки витирала пил?) після перегляду рекламного блоку?!
Не менше стереотипів ми черпаємо з фільмів, які займають більшу половину телепростору. Але якщо чоловікам показують приклад мужнього і впевненого в собі героя типу Термінатора чи Рембо, то жінки дивляться на вічну страждальницю Анжеліку чи Кармеліту, яка через серій триста нарешті вийде заміж за коханого і знайде своє щастя. Ці серіали як ніщо інше підтримують уявлення про те, що основне для жінки – сім'я і чоловік.
Щоправда, є й винятки. Буває, по телевізору показують історії про сильних і розумних «бізнес-леді» – сто п'ятдесятий раз транслюють «Службовий роман». І тоді перша характеристика жінки-керівника, яка спадає на думку – «мегера».
Проте, якщо рекламі і кіно можна пробачити - як-не-як це скоріше проблема інтелектуального розвитку їх творців, то власне журналістські матеріали – зовсім інша справа. Тут, щоправда, трапляється не тільки підтвердження стереотипів, а й їх спростування. Наприклад, вищезгадане уявлення про жінку, як про «матір-годувальницю» перекреслюється матеріалом про новонародженого, якого знайшли в туалеті.
Зрештою, чи може бути по-іншому, коли на екранах телевізорів ми бачимо все менше чоловіків і все більше жінок (чи не тому на деяких каналах істотно зменшилася кількість спортивних новин?).
Часто на ТБ трапляються репортажі про наших заробітчанок закордоном, про стражденне життя їх дітей. Мовляв, коли немає поряд мами і є гроші, які вона надсилає, чадо розпускається, спивається, зкурюється, підсідає на наркотики, а мамуся тим часом знаходять багатого сеньйора і забуває про дитину. Насправді такі історії трапляються не так часто, бо не вистачить багатих сеньйорів на всіх наших заробітчанок, але ставлення до жінки, що працює десь в Італії чи Іспанії, інколи майже прирівнюється до ставлення до повії. І не останню роль тут відіграють ЗМІ.
Користуються медіа й стереотипом про те, ніби чоловікам подобається модельна зовнішність. Тому прогнози погоди так часто ведуть колишні манекенниці.
Та ж історія з пресою. На обкладинках чоловічих журналів – напівоголені красуні. Половину сторінок жіночого видання займають фото піджачків-блузочок-чобітків-сумочок-поясків-браслетиків та модних цього сезону зачісок, кілька сторінок присвячені порадам щодо вибору косметичних засобів, ще кілька – кулінарним рецептам, на решті містяться сльозливі історії про нещасливе кохання і поради психолога з цього приводу. От, виявляється, яке коло інтересів сучасної жінки!
Що ж говорити про стереотипи у якихось серйозніших галузях, якщо така ніби безневинна тема суцільно сплетена із них?
То чи підтверджують ЗМІ стереотипи? Звісно, адже людям показують те, що вони хочуть бачити. Подобається комусь вірити у НЛО, будь ласка – маса документальних фільмів на цю тему.
А щодо того, звідки беруться ці забобони, є дуже хороший вислів : все нове – добре призабуте старе. Але проблема в тому, що стереотипи – це якраз ті міфи тисячолітньої давності, які не забуваються. І хто як не наші доблесні медіа вкладають у цей процес свою лепту!
Вікторія КУХАРУК
Немає коментарів:
Дописати коментар