Стереотипи в мас-медіа

Стандартизація. Саме таким словом я часто заміняю слово «стереотип». Цей синонім є не повним, а доволі контекстуальним, але, як на мене, він чудово пояснює це поняття, якщо його правильно вжити. Стандартизація способу життя залежно від якихось критеріїв оцінки – це моє особисте розуміння стереотипу.

Сучасне суспільство щоденно створює, поглиблює чи , навпаки, спростовує безліч стереотипів — етнічних, політичних, гендерних, вікових, культурних, релігійних. Цей процес відбувається внаслідок впливу різнаманітної інформації на психіку людини, в чому і поялгає суть роботи ЗМІ.

Але спілкування ЗМІ за суспільством є двостороннім, тому існує взаємовплив. Отже, виходить, що як суспільство впливає на ЗМІ, так і ЗМІ – на суспільство.

Більшість питань, навіть передбачених законодавством, як, наприклад, використання ЗМІ задля розпалювання міжнаціональної ворожнечі, фактично залежать від етики конкретних журналістів, їхніх особистих поглядів та упереджень, реалій їх життя та роботи.

Як уже було сказано, медіа не лише створюють стереотипи, але і руйнують їх. Так одними з найбільш проблемних в плані руйнування є гендерні стереотипи.

Гендер (англ. Gender- стать, лат. genus - рід) це соціальна стать людини, яка ідентифікує соціальну поведінку чоловіків та жінок та відносини між ними. Вони залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від соціальної організації суспільства.

Вікіпедія подає наступне визначення. Ґендер – у широкому смислі слова – та стать, представником якої людину сприймають у суспільстві: родичі, друзі, колеги на роботі, однокласники за місцем навчання, випадкові перехожі і т. д. У вузькому смислі слова – соціальна стать, тобто та стать, яку «приписали» даній людині від імені суспільства уповноважені на те органи, інакше – паспортна стать, або стать у документах.

Гендерні стереотипи – це сформовані суспільством уявлення про ролі та місця жінки та чоловіка в соціумі. Їх можна назвати штампами про те, як має поводитися та чи інша людина, опираючись на свою стать.

Найпоширенішими в засобах масової інформації є усталені вживання словосполучень, накшталт, "ідеальний чоловік", "ідеальна жінка", "справжня мати", "справжній батько". Найчастіше, про жінку говорять як про берегиню роду і домашнього затишку, а про чоловіка як про того, хто здобуває вогонь та забезпечує родину. Також часто трапляються фрази «кожна жінка мріє», «кожен чоловік прагне».

Як не прикро, приклади гендерних стереотипів не рідкість у ЗМІ і зараз. Ось кілька з них.

• 14 жовтня 2010 в прямому ефірі з вуст репортера ТРК "Люкс" прозвучали слова: "...90-60-90 – це не тільки розмір ідеальної фігури, а й...". Цей стереотип краси у жінок може сформувати комплекс неповноцінності. Деякі старатимуться схуднути будь-якими шляхами, навіть нівелюючи власним здоров'ям, головне, щоб виглядати ідеально. Але це лише слово. Ідеальності в суспільстві не існує. А ось такі усталені приклади тільки принижують. Навіщо їх поширювати, знаючи, що ніякої користі з них не буде?
  

 

• У 41 номері журналу "WeeklyUa" від 29.10 – 04.11.2010 у статті "Україна: голі й смішні" автор Ігор Віскряк пише: "Днями за прикладом слабкої статі пішли й чоловіки...". Автор підкреслює усталений стереотип, у якому жінка - "слабка стать", чоловік - "сильна". Не так би різало око, якби Ігор Віскряк взяв вислів у лапки, хоча й навіть так відбуваєтсья акцентування на усталених штампах.
  

 

• Ось, наприклад, у № 197-198 щоденної всеукраїнської газети "День" від 29-30 жовтня 2010 року у матеріалі "Обличчя" руху TeaParty"(http://www.day.kiev.ua/314489) є речення: "На виборах у США, які відбудуться 2 листопада, бере участь понад 25 представниць "слабкої статі". Автор чи авторка цього матеріалу невдало запобіг(ла) тавтології (у попередньому реченні вживається кандидатів-жінок). Хоч і словосполучення взяте в лапки, його значення від цього не змінюється. Якщо автор(ка) навпаки хоче розвінчати цей усталений штамп, то навіщо його вживати? У цій статті також впадає в око поєднання назв посад із жіночими іменами та прізвищами. Наприклад: "колишній губернатор Аляски Сара Пейлін", "спікер нижньої палати конгресу Ненсі Пелозі". Специфіка англійської мови у тому, що у дієсловах та іменниках на позначення професій та різновидів зайнятостей немає родів. Але в українській вони є. Тому у ЗМІ доречно вживати відповідники. У цій же статті є словосполучення: "мільярдерка, колишня глава інтернет-компанії eBay Мег Вітмен", "демократка Даян Деніш і республіканка Сузана Партінез". То чому було не написати так усі відповідники?
  

 

• Останнє речення у цій статті: "Політологи відзначають, що жінки-політики під час нинішнього виборчого циклу не акцентують увагу на гендерних, феміністських і традиційно жіночих сферах соціального життя". Які це – традиційно жіночі сфери життя? І ,мабуть, на думку політологів та і редакції, яка про це згадує, гендерну політику мають впроваджувати лише жінки. Щодо дискримінації за ознакою статі -сексизму (англ. sexism, лат. sexus - стать), якби у цій статті писали про політиків-чоловіків, вона не набула би такого забарвлення. Чи було б присутнє останнє речення, якби говорилося про політиків-чоловіків?
  

 

• Хочу навести ще один приклад гендерних стереотипів у засобах масової інформації. На сайті "BBCUkrainian" від 4 листопада 2010р. з'явилася стаття із заголовком "Офіційно: чоловіки є слабшою статтю".(http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/11/101104_sex_health_oh.shtml) У ній же перше речення: "Науковці дослідили, що чоловіки, а не жінки є слабшою статтю, і цей дисбаланс необхідно компенсувати". І тільки далі пишеться про те, що "чоловіки мають більше шансів захворіти на рак і більше шансів від раку померти". Редакція, пишучи цю статтю, ніби підміняє образи, на кшталт, "А, знаєте, насправді вислів "слабка стать" тепер треба вживати про чоловіків". А чому би взагалі цей образ слабкості не знищити?
  

 

Усі гендерні стереотипи тільки шкодять. Їхнє вживання дає підстави для дискримінації за ознакою статі. Від жінок вимагають ніжності, турботливості та домашнього затишку, від чоловіків – сили, мужності та грошового забезпечення. Мас-медіа, як ніхто інший, повинні боротися з цим в першу чергу. Але журналісти та журналістки теж люди, які виховувалися в різних сім'ях, на яких відбилися або не відбилися стереотипи. Тому, щоб уникати вживання та пропагування гендерних стереотипів декому потрібно докорінно перевернути своє бачення світу і соціальних ролей чоловіків та жінок. Потрібно стати гендерно чутливими та висловлюватися коректно, щоб нікого не образити. Головне – не хотіти образити. Завдання мас-медій розвінчувати та знищувати гендерні стереотипи, а не підтримувати та пропагувати їх.

Таким чином, бачимо, що ЗМІ по-різному впливають на людські стереотипи. Особливістю будь-якої творчої роботи є пряма залежність твору від особистості автора. Тому журналістські матеріали не можуть жодним чином не виражати власного ставлення авторів до теми чи конкретної ситуації.

Юлія ШИБІВСЬКА