Стереотипи – схема для лінивих?

  Набагато простіше користуватися вже добре продуманою і досконало відполірованою схемою, аніж придумувати щось нове. Можна ж не сушити собі голови та обіграти одне й теж кілька разів, а в результаті - отримати схвальні оплески. Що і роблять сучасні ЗМІ. А такою досконалою схемою є стереотип.

Стереотипи настільки вплелися у нашу реальність, що вони самі стали тією реальністю для нас. А звідки вони взялися? Наталія Таральчук пише про причину виникнення стереотипів: «Стереотипи можуть бути використані в медіа, бо вони є засобом легкої ідентифікації людини або групи людей, які легко розпізнає аудиторія.  Коли терміни написання статті є дуже стислими, деколи легше використати стереотип, який характеризує особу чи ситуацію, ніж давати ширше пояснення»(
http://h.ua/story/277314/). І вона, звісно, має рацію, це одна з причин. Навіщо ускладнювати собі життя і красти у себе час, якщо можна замість розлогих розповідей сказати все, що треба, одним реченням, можливо, не зовсім правдивим, зате загальнозрозумілим. Трохи нижче я наведу кілька прикладів такого спрощення, тобто стереотипів.

Співаємо завжди і всюди?..

Українців вважають співочою нацією. Так, в нас є багато народних пісень, але це не означає, що у кожного українця є слух і голос. Але ми всім вперто доводимо, що ми, і тільки ми - співаки від природи. Так, в нас гарна мова, милозвучна, можливо в цьому виявляється наша «співочість»? (Хоча поняття краси, як субстанції – також дуже-дуже індивідуальне і багато в чому стереотипне). Багато одноманітних шоу, які прагнуть кров з носа довести, що Україна таки співає: «Зірка+Зірка»(1+1), «Суперзірка»(1+1), «Україна має талант»(СТБ), «Фабрика зірок 1, 2, 3, Суперфінал»(Новий канал), «Караоке на майдані», «Шанс» та інші. І їхні ведучі щоразу повторюють: «Ми співоча нація, доведімо всім це» та щось на кшталт цього. Звісно нам таке означення імпонує, і тому ми не хочемо його спростовувати. Нам просто вигідно, щоб про нашу націю так думали, це, так би мовити, нам «плюс». Хоча якщо задуматись, то це просто стереотип, який хтось колись придумав.

Пусті «Світлі голови»?..

Всім відомий стереотип про білявок, за яким світлий колір волосся означає недоумкуватість, невміння логічно мислити, беззахисність та ін. Візьмімо до прикладу шоу «Хто проти блондинок?» на Новому каналі чи «Світлі голови». Ці проекти для того і створені, щоб обіграти «білявий» стереотип, популяризувати його і заробити на ньому чималі гроші. Насправді, наукового обґрунтування теорії, згідно з якою дівчата-білявки поступаються в інтелектуальному розвитку брюнеткам або рудим, поки не існує.

Досі бракує чоловіків?..

В інформаційному просторі чоловіків справді не бракує. Гендерні стереотипи є дуже поширені. Глобальне медіа-моніторинг- дослідження (GMMP), в якому взяло участь 108 країн, у 2010 році зробило висновок, що засоби масової інформації спотворюють роль жінки у суспільстві (http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/1284/). Соціологи дослідили за 15 років 1365 ЗМІ і в результаті виявили, що 76% людей, про які розповіли світові ЗМІ, - чоловіки. І лише 13% новин було зосереджено на жінках як на центральних фігурах. Також привертає увагу те, що експертний коментар здебільшого є чоловічим (лише одна жінка-експерт на кожні п'ять чоловіків). І ще одна цікава річ - вік жінок в новинах згадується вдвічі частіше, сімейний стан - майже вчетверо частіше, ніж представників сильної статі. GMMP досліджувало не українські ЗМІ, однак якщо уважно простежити за ниткою гендерних стереотипів на сторінках наших газет чи у телевізійних новинах, то різниця не така вже й велика. Наприклад, на сайті УНІАН за 1-2 жовтня 2010 року у розділі ФОТО біло опубліковано 19 фотографій, з яких дві світлини, на яких зображені жінки, ще 2 – змішаного типу(чоловіки і жінки), і аж 15, на яких тільки чоловіки! На цьому ж таки УНІАНі у стрічці новин за 2 жовтня чоловіки були згадані 22 рази, а жінки лиш 5! Якщо взяти міські новини, то за 01.10.2010р. на сайті Захід.нет зі 7 заміток, які біли опубліковані цього дня, у жодній не йдеться про жінку, натомість чоловіки згадані 11 разів.

Реклама зі стереотипів..

А рекламу у ЗМІ без стереотипів уявити навіть не можливо. У цих коротких роликах широко використовують різні види стереотипів, зокрема про національність, вік, професію, сімейні стосунки. Якщо у рекламі потрібно показати українця – то це пузатий дядько з «оселедцем», пишними вусами, у вишиванці(реклама «Мезим»); стоматолога – пристійний пан з гарною білосніжною усмішкою(«Sensodyne»); якщо тещу – то це літня тітонька з бігудями, в халаті, із «зубом» на зятя(«Гала»); футбол без пива неможливий («Оболонь», «Чернігівське») і так далі.

«Без мантада» і без совісті?..

Ще одним поширеним стереотипом є твердження: «Хто при владі – той краде» чи «Всі депутати однакові». І зовсім юна передача на каналі «1+1» «Без мандата» (http://bezmandata.1plus1.ua/) цього аж ніяк не спростовує. Оскільки перед початком життя посадовця без привілегій влади(мобільного, посвідчення, грошей), показують дім народного обранця, побут, сім ю. І – повірте! – після цих кадрів 3-поверхових замків чи шикарних квартир таки будеш впевнений – всі депутати однакові. І ще один факт. Щопередачі народні мужі купують сім'ям, у яких вони прожили 3 доби, подарунки. Це переважно плазмові телевізори, дорога побутова техніка, інсулін і тому подібне. Звідки в депутатів гроші? Зарплата? 17 тисяч не вистарчить на таке. Отже, висновок напрошується сам собою – хто при владі, той краде.

Замало жорстокості і смертей?..

Також помилковим є уявлення про те, що вбивства, катастрофи, загибель людей – це найважливіші події, які лише можуть бути. Звісно, смерть – це трагедія, це сльози і біль для рідних і знайомих. Але це аж ніяк не те, що з цього роблять медії. Ось наприклад, рубрика «Пригоди», у газеті «Експрес». Таке враження, що журналісти «смакують» зґвалтуванням, жорстокими пограбуваннями, та іншими подібними речами (Замітка, назва: «Сплутав друга з кабаном», лід: «П'яний та обкурений приятель вийняв з товариша всі нутрощі» - дуже весело і надважливо – авт.), виділяючи для висвітлення їх аж цілу (!) сторінку, а то й більше!. Нема про що писати? Чи не достатньо для таких повідомлень зробити рубрику «Коротко», чи щось на кшталт цього. Важливість таких подій – це стереотип. Людей треба відівчати від нього, а не навпаки – навіювати і пірнати в дослідження кривавих деталей. Тим паче, що окрім цих жорстоких кривавих новин у суспільстві відбувається багато хорошого і позитивного, але на жаль воно залишається поза увагою ЗМІ.

Всякий стереотип має своє джерело і не виникає на порожньому місці. Той, хто збирається зламати цей стереотип, повинен замислитися – як це зробити? Адже це надзвичайно важко, майже нереально – змінювати бачення чогось чималої групи людей, можливо, навіть нації, бо фактично людина дивиться на світ через окуляри стереотипів. Тому, мабуть, ЗМІ і не ризикують знімати ці окуляри, а навпаки надійно приклеюють їх до нас інформаційним скотчем. Хоча стереотипи - наче паразити на тілі свідомості. Вони заважають сприймати світ таким, яким він є, вони «забезпечують» деградацію особистості, суспільства, нації, спрощуючи все до елементарщини, часто неточної і вигаданої.

Христина Купльовська